Поділитися: 
Від Сяну до Дону: карта України 1918 року, складена за мовно-етнічними даними кінця XIX – початку XX століття. На цій карті виділені населені пункти – ключові міста земель, де за переписом 1897 року значно переважали українці, і щодо приналежності їх до Росії відбувалися дискусії на переговорах у Києві.
Автор: Олег Шама
Сто п’ять років тому в Києві завершилися переговори між урядом Гетьманщини та більшовицькою Москвою щодо визначення кордонів. У той час уряд Росії готувався до нового нападу на Україну та анексії її територій, включаючи Білгород і Таганрог.
Проте угода, підписана в березні 1918 року у Бресті, включала негайні мирні переговори як один із ключових пунктів. Це стосувалося припинення бойових дій та визначення кордонів між Україною і Росією. Представники Леніна погодилися з цим, і перемовини повинні були розпочатися 30 березня в Курську.
Проте один з представників московської делегації вирушив назустріч українським представникам, але повернувся з Льгова через воєнні події в цьому регіоні, як повідомляла газета “Раннее утро”.
У зв’язку з цією ситуацією українські представники не прибули до Курська, як це було заплановано, і радянських перемовників запросили до Києва. Ті прибули 22 травня у складі 40 осіб.
ПЕРЕКУР: Українська делегація під час перерви в переговорах із російськими більшовиками перед будівлею Педагогічного музею. У центрі — очільник робочої групи Сергій Шелухін / Фото: Музей Української революції 1917—1921 років
Усі чотири з половиною місяця, упродовж яких тривали переговори, головними ораторами московської делегації були її глава Християн Раковський та Дмитро Мануїльський, який через три роки очолить компартію більшовиків України.
Навіщо вони привезли із собою решту московців, стане зрозуміло дещо згодом. У своїх валізах перемовники мали 75 млн рублів на організацію диверсій та антиукраїнської пропаганди.