Сапер ДСНС працює на деокупованій території Харківщини (Фото:ДСНС України/Facebook)
Автор: Юлія Петрова
Провідний фахівець з внутрішнього контролю якості Благодійної організації Швейцарський фонд з протимінної діяльності ФСД в Україні Олександр Нікітін розповів в інтерв’ю Radio NV, як працюють демінери, які бувають вибухонебезпечні предмети та як їх розпізнати.
— Розпочнемо, напевно, із такого загального, але вкрай важливого запитання. Скажіть, будь ласка, які вибухонебезпечні предмети ви найчастіше виявляєте в Україні? Які їхні типи бувають, принципи дії і зовнішній вигляд? А також де їх найчастіше встановлюють? Бо поки ти його особисто не побачив і поки ти, не дай Боже, десь не наступив на міну, багатьом людям в Україні здається, що це не про мене. Чому це не так?
— Так, на сьогодні фахівці швейцарського фонду ФСД в Україні залучені у декількох областях на території країни, в різних напрямках. З дев’яти можливих акредитованих в Україні процесів розмінування фонд має шість сертифікатів на виконання робіт. Саме ті фахівці фонду, які займаються обстеженням та очищенням земель, стикаються з абсолютно різноманітними типами вибухонебезпечних предметів, ми їх називаємо скорочено ВНП. Це і протипіхотні міни, протитанкові міни, артснаряди, різноманітні нерозірвані боєприпаси; залишки від ракет, елементи касетних боєприпасів. Все, що ворог застосовує на сьогодні проти нашої країни. Також це можуть бути і ручні гранати або залишені, або найчастіше встановлені, як пастки-розтяжки.
Щодо протипіхотних мін: зазвичай вони мають невеликі розміри. Їхньою основною метою є завдання каліцтва, виведення з ладу особового складу за допомогою елементів, що містить сама міна. Вони можуть бути різних видів за способом спричинення шкоди. Наприклад, фугасні – ураження людини продуктами вибуху, або осколкові – ураження людини осколками, які розташовані як у корпусі міни, так і шматками самого корпусу. Принцип дії таких мін полягає у вибуху при натисканні на них або при проходженні навіть повз них.
Щодо протитанкових мін, або як їх називають протитранспортні, вони вже більші за розміром. Призначені для знищення техніки. Найчастіше встановлюються на шляхах можливого руху військових колон. Вибухають або при наїзді на них, або також навіть при проїзді повз. Є такі протитранспортні міни, які облаштовані датчиками руху, магнітами, які діють на метал, або навіть сейсмічними датчиками, які діють на вібрацію ґрунту.
Також фахівці фонду виявляють артилерійські, мінометні снаряди. Вони мають дуже різні форми та розміри. Їхня дія полягає у вибуху при зіткненні з ціллю або вибуху через певний проміжок часу після запуску. Дуже часто такі снаряди не вибухають, а залишаються лежати як потенційна небезпека.
— Просто зараз у студії знаходиться такий зразок протитанкової міни, знешкоджений, зрозуміло, тільки корпус. Це така бляшанка, якщо подивитися здалеку, схожа на банку для оселедців, були колись такі. Але з цієї бляшанки, з зовнішнього корпусу зробили годинник. Ось зараз він також працює в нашій студії. Я дуже обережно ставлюся до таких «сувенірів». А що скажете ви?
— Я так розумію, у вас знаходиться корпус?
— Звісно, тільки корпус.
— Це корпус вже вивільнений від вибухонебезпечної речовини, яка займала місце всередині. Але, так, до таких «подарунків» треба ставитися обережно.
— Повернімося до питання, де найчастіше встановлюють такі ВНП? Про це трохи розкажіть.
— Натрапити на вибухонебезпечний предмет можливо в абсолютно різних місцях — як у полі, на городі, в лісі, здовж доріг; десь зупинилися на деокупованій території, території покинутих будівель. Як правило, міни встановлюють усюди, а також там, де це ускладнює їх виявлення та знешкодження.
— Поговоримо про те, як може звичайна людина, яка не знається на мінній небезпеці, яка недостатньо поінформована щодо вибухонебезпечних предметів, взагалі зрозуміти, що перед нею такий небезпечний предмет? Є якісь маркери, за якими можна зрозуміти, що тут небезпечно?
— Звісно, звичайна людина може не одразу зрозуміти, що перед нею небезпечний предмет. Так, вони мають багато форм. Та разом із тим замінованими можуть бути навіть побутові речі, які мають звичайний для всіх вигляд. Краще нічого не чіпати, якщо ви вже потрапили на потенційно небезпечну територію.
Дійсно, існують певні маркери, які можуть свідчити про наявність поблизу вас вибухонебезпечного предмету. Це або після обстрілу порвані дроти, провислі десь поруч. Вирви у ґрунті поруч із предметом, який ви знайшли, від його зіткнення з землею. Пластикові або металеві предмети, схожі на частини боєприпасів відповідного кольору, наближеного до військового чогось. Пластикові пляшки і шматки тканини, розміщені на огорожах або на деревах для вказівки про небезпеку, хтось там прив’язав десь навідку. Також попереджувальні таблички з написами про небезпеку у цьому місті.
Водночас необхідно звертати увагу на демаскувальні ознаки території. Це може бути, наприклад, зміна кольору трави, клаптик трави жовтого кольору серед зеленого, за формою щось нагадує округле, або пагорб над міною, або, наприклад, просідання маскувального шару ґрунту над міною, він буде теж такої округлої форми. Загублені або забуті мінерами інструменти, упаковки, папір від пакування, від ВНП, ящики, все що завгодно.
Існує й офіційна система маркування, яка допомагає зрозуміти, що територія є небезпечною. Це трикутні та прямокутні міни-знаки з написами «Небезпечно, міни» або «Увага, міни» як українською, так і англійською мовами. На них зображений череп із перехрещеними кістками і вони закріплюються на віхах як червоно-білого кольору, так і на безкольорових віхах. Звісно, це в більшості стосується територій, які були під окупацією або наближені до зони бойових дій, але люди повинні бути максимально уважні всюди.
— Ось це «максимально уважні всюди». У мене був вихідний, із сім’єю вирішили з’їздити у Добропарк, село Мотижин, ви знаєте, напевно. Ми йшли пішки зі траси, діставатися до парку було далеченько, але через поле набагато коротше. Проте ніхто не ризикнув, ніхто навіть не подумав, що можна піти навпростець, бо в країні війна і це може бути дійсно небезпечно. Попри те, що я не знаю, чи саме та територія була окупована 2022 року, але ми розуміємо, що бойові дії відбувалися зовсім близько до Києва. Я хотіла би, аби ви ще раз наголосили, ще раз повторили той алгоритм дій, якщо раптом людина виявила вибухонебезпечний предмет. Це, по-перше. І, по-друге, найголовніше, чому не треба ходити полями, ходити лісами, чому треба уважно стежити за тим, які таблички довкола розставлені? Або навіть, якщо не розставлені таблички, це також може бути небезпечно?
— Так, знаю цю дорогу до Добропарку через поле, всі ми нею користуємось, але це, звісно, дуже небезпечно, тому що ця територія обстрілювалася. Але там навіть є такий маркер, як зруйнована будівля на горизонті.
Є, звичайно, алгоритм дій, якщо ви виявили вибухонебезпечний предмет: треба негайно зупинитися, нічого не торкатися, за можливості відійти на безпечну відстань, не менше 100 метрів, шляхом, яким ви натрапили на цей вибухонебезпечний предмет. Тобто назад по своїх слідах краще повернутися, позначити місце знахідки будь-яким доступним способом, наприклад, тканиною, палицею, все, що є під рукою. Повідомити про знахідку відповідним службам, це може бути і поліція, ДСНС, служба транспорту ДССП, а також, по можливості, місцеву владу.
Дуже важливо не намагатися самостійно переміщувати цей предмет, торкатися його палицею, намагатися поворушити.
— Зупинись, не чіпай і зателефонуй фахівцям — ось три найважливіших правила, так виглядає коротко алгоритм, якщо підбити підсумки сказаного вами. А з вашого досвіду, наскільки активно зараз триває робота з очищення території від ВНП? Наприклад, скільки за день демінер знешкоджує таких предметів?
— Одразу відповім на другу частину питання. Саме демінери фонду FSD, який займається гуманітарним розмінуванням, не мають змоги самостійно знешкоджувати вибухонебезпечних предметів. Тим займаються спеціалізовані піротехнічні підрозділи та спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію та фах. Основним завданням демінерів є виявлення, ідентифікація та позначення вибухонебезпечних предметів, а також забезпечення безпеки території до прибуття піротехнічних підрозділів, які вже і здійснять знешкодження або знищення виявленого предмета. Тому кількість знешкоджених предметів за день може варіюватися, залежно від умов і місця проведення робіт, але безпосередньо демінер цим не займається.
Щодо активності, робота з очищення території триває дуже активно. На сьогодні в нас залучено багато груп з розмінування. Щодня демінери працюють на різних ділянках, які поділяються як за щільністю забруднення, так і за типами загроз. Ефективність і результат залежать від обраного методу очистки території. Це може бути як розмінування вручну, так і метод очищення району ведення бойових дій, або, наприклад, механізоване розмінування.
Що це таке? Розмінування вручну — це найпоширеніший метод — за допомогою міношукачів, шляхом зорового огляду, виявлення розтяжок, зрізання рослинності, виявлення сигналів в товщі ґрунту з наступною екскавацією — це видалення ґрунту з метою виявлення або підтвердження наявності у ґрунті ВНП та його ідентифікації.
— Ця сфера розмінування дуже активно розвивається, і застосовуються інші методи, які ще в Україні, скажімо так, не акредитовані, але до цього йдуть. Різні групи людей придумують різноманітні засоби для того, щоби допомогти саперам у розмінуванні. Це засоби, щоб охопити більше територій для обстеження. Але щодо того, що в нас, як там пишуть, дуже багато замінованої території, то не факт, що вона замінована. Це, скажімо так, страх не може бути доказом замінування. Територія — ймовірно, замінована. Тому ще треба підтвердити, чи дійсно такий обсяг території є забруднений.
— Поговоримо про вас. Я знаю, що ви демінером працювали, а зараз контролюєте те, як демінери працюють, наскільки якісно виконують свою роботу. Скажіть, а наскільки давно ви працювали демінером? Чому ви вирішили ним стати? І як виглядав або виглядає ваш робочий день?
— Чому вирішив стати? В мене, скажімо так, своя мета у цьому напрямку. Зараз я вже не демінер, але у польових процесах приймаю безпосередню участь.
Щодо робочого дня демінера, то він починається зі сніданку, як у всіх громадян. Наступний крок — це виїзд до ділянки робіт. Вона розділена на адміністративну зону і зону розмінування. В адміністративній зоні відбувається брифінг, інструктаж із безпеки проведення робіт керівником групи, підготовка, налагодження обладнання для роботи. Далі група демінера переміщується до зони очищення і приступає до пошуку і виявлення вибухонебезпечних предметів, використовуючи приладдя, яке було налаштоване. По завершенню процесу або тимчасового періоду, або який вони визначать, проводиться підсумкова перевірка очищення території. Це називається внутрішній контроль якості робіт. Керівник групи проводить оформлення звітної документації, а демінери відправляються на відпочинок.
— А скільки триває така зміна? Це, я думаю, дуже уважна і нервова робота. Як вони працюють у полі?
— Кожен оператор протимінної діяльності визначає для себе свої тимчасові рамки. Але якщо це десь в іншій громаді знаходиться, то це вахтовий метод: 10 днів роботи, чотири вихідних. А безпосередньо в полі, то це може бути 50-хвилинний процес і 10-хвилинний відпочинок.
— Дякую, що так докладно розповідаєте. Я зараз, слухаючи вас, теоретично бодай занурилася в цей процес і дійсно намагаюся зрозуміти, наскільки це складно. Неодноразово в наших ефірах з моїми гостями ми говорили про те, що зараз в Україні не вистачає фахівців з розмінування, багато програм існує з підготовки спеціалістів. А що би ви порадили тим, хто думає про таку роботу?
— Тим, хто бажає долучитися до гуманітарного розмінування, я би порадив відкинути страх, бути готовим трошки до фізичного навантаження, трошки до психологічного.
Треба розуміти, що гуманітарне розмінування — це не оперативне, звісно, не військове розмінування, воно є максимально безпечним при дотриманні всіх інструкцій з проведення робіт та стандартних операційних процедур кожного оператора. Також моя особиста порада: якщо ви вже і вирішили долучитися до гуманітарного розмінування, то знайдіть час на поверхневе вивчення напрямків, які існують у цій сфері.
Людина може не обов’язково бути демінером. У гуманітарному розмінуванні є фахівці з інформування населення, є фахівці з обстеження ймовірно забруднених територій, є сапери-рятувальники, якщо у вас є досвід домедичної допомоги або медична освіта. Тобто людина може бути максимально цивільною, яка раніше ніяк не була пов’язана ні з військовою справою, ні з розмінуванням.
Також важливим залишається те, що відсутність досвіду в розмінуванні не є проблемною. Навчання проводять для людей із дуже різних сфер. Влаштувавшись на роботу в такі фонди, як FSD, людина пройде відповідне навчання, отримає навички і вже зможе їх застосовувати безпосередньо в польових умовах.
— Я хотіла запитати, що найскладніше у роботі демінера і куди звертатися?
— Найскладніше — це непередбачуваність. Кожна знахідка може бути небезпечною і необхідно бути максимально уважним та зосередженим. Також складнощі виникають через погодні умови, складність рельєфу, ущільнення ґрунту, рослинність на території робіт. Але всі складнощі, такі, як закриття особистих потреб, вони максимально мінімізовані керівництвом. Тобто харчування, проживання, одяг, засоби індивідуального захисту, страхування від нещасних випадків, забезпечення є доволі вичерпні.
Сама робота не така складна, як монотонна і трошки повільна. А вже навколишні фактори, як я назвав, погодні умови, рослинність, то вже виникають складнощі.
— Куди звертатися людям або людині, яка вирішила стати, як ми вже з’ясували, не обов’язково демінером, тому що в питанні гуманітарного розмінування потрібні різні фахівці?
— Є перелік операторів із протимінної діяльності, я не пам’ятаю, але станом на понеділок їх вже 42 або близько 40. На сайті Міноборони є перелік і контактні дані в вашому регіоні. Можна знайти оператора з протимінної діяльності і спробувати пройти співбесіду щодо влаштування на роботу. А також у наш швейцарський фонд протимінної діяльності постійно йде набір. І на сайті robota.ua ми викладаємо доступні пропозиції щодо влаштування.