П’ятий рік повномасштабного вторгнення Росії до України починається для Москви не дуже добре. Зокрема, події на полі бою спростовують твердження Кремля, що нібито перемога окупаційного війська неминуча. Мовляв, тому Україна повинна здатися вимогам Росії – перш ніж її позиції ще більше погіршаться.
Про це йдеться у новому звіті Інституту вивчення війни (ISW).
Нещодавні успіхи ЗСУ на полі бою спростовують твердження Росії про те, що ситуація для України може погіршуватися, чим довше Київ зволікає з капітуляцією перед російськими вимогами.
Ситуація на фронті
Реалії фронту на кінець лютого 2026-го показують, що подальші значні російські здобутки не є неминучими. Українські війська нещодавно досягли найбільш значних здобутків на полі бою – від початку вторгнення до Курської області у серпні 2024-го та звільнили найбільшу частину території від моменту контрнаступу 2023-го.
Торік у середині грудня Сили оборони розпочали серію контратак у районі Куп’янська та повернули щонайменше 183 кв км, витіснивши загарбників з кількох населених пунктів поблизу міста. Ба більше – Україна утримує свої здобутки в Куп’янську. Поточна динаміка бою не свідчить про те, що Росія швидко поверне території в цьому районі.
Українські сили також розпочали обмежені контратаки на початку лютого 2026-го, в результаті яких звільнили кілька населених пунктів на напрямках Олександрівки та Гуляйполя в Дніпропетровській та Запорізькій областях.
Аналітики ISW отримали докази, що ЗСУ звільнили приблизно 200 кв км у деяких районах напрямків Новопавлівки, Олександрівки та Гуляйполя, втративши лише 35 кв км в інших районах на цих ділянках фронту за той самий період часу, що призвело до чистого приросту в 165 кв км у лютому. Українські сили продовжують обмежені контратаки в цих районах.
Однак, вважають в Інституті, цілком ймовірно, що російські війська стабілізують свої позиції та навіть знову почнуть наступати, бо підготовка до весняно-літнього наступу Росії 2026 року наближається до завершення.
“Українські контратаки зірвали зусилля Росії щодо створення умов для весняно-літнього наступу 2026-го та змусять росіян спочатку боротися за встановлення стабільних оборонних позицій, перш ніж розпочати боротьбу за повернення втрачених позицій. Тільки тоді вони зможуть перейти до запланованих наступальних операцій”, – йдеться у звіті.
Втрата Starlink і заборона Telegram
Аналітики вважають, що численні локальні українські контратаки, ймовірно, матимуть тривалий вплив на здатність окупантів досягти значного прогресу на ключових ділянках лінії цієї весни.
В ISW наголошують, що успішні дії ЗСУ частково реалізувалися через проблеми з російським командуванням та управлінням та зв’язком, спричинені зусиллями мільярдера Ілона Маска разом з Міноборони України зупинити окупантів від незаконного використання Starlink для своїх операцій.
Командування, управління та зв’язок російських військ також постраждали від рішення Москви обмежити їхній доступ та використання Telegram. Цю платформи солдати-окупанти використовують для здійснення різноманітних важливих військових комунікацій вздовж лінії фронту.
“Схоже, що Кремль не знав про те, якою мірою його армія продовжує покладатися на цю платформу для оперативних військових цілей, і надавав пріоритет забезпеченню контролю над інформаційним простором, а не проведенню військових операцій, навіть після того, як їм стало відомо про цю залежність”, – йдеться у звіті американських аналітиків.
Однак, варто зауважити, що Україна провела успішний наступ на повернення територій у Куп’янську ще до того, як загарбники зіткнулися з серією проблем зі зв’язком. Події в цьому місті на Харківщині показують, що ЗСУ все ще здатні досягати значних успіхів на полі бою навіть за відсутності зовнішніх перебоїв у зв’язку та командуванні Росії.
Українська армія в контратаці використовує розрідженість та виснаження військ країни-агресорки, які просунулися невеликою кількістю, використовуючи тактику інфільтрації. Однак Кремль змушує їх рухатися швидше, ніж вони можуть закріпити лінії зв’язку та забезпечити підкріплення.
Росіяни, ймовірно, оговтаються та адаптуються, і лінії продовжуватимуть зміщуватися в будь-якому напрямку, оскільки кожна сторона отримує тимчасову перевагу, але одне має бути зрозумілим: Росія не забезпечила собі постійної переваги, яка просто дозволить російським військам продовжувати безперешкодно просуватися, чим довше триватиме війна.
Цілі Путіна у війні
Вторгнення РФ триває вже п’ятий рік. Втім, наголошують в ISW, РФ не змогла досягти жодної зі своїх початкових воєнних цілей, зазнаючи невдач на полі бою на тлі зростання втрат.
“Фюрер” Володимир Путін розпочав своє повномасштабне вторгнення чотири роки тому з невдалої спроби “захопити Київ за три дні”. Його війська також намагалися, але не змогли захопити Харків; усю Донецьку, Запорізьку та Херсонську області, або Миколаївщину та Одещину – серед інших початкових цілей російських військових операцій. Російським військам досі не вдалося захопити чотири області, які Росія незаконно анексувала 2022-го.
Путін розпочав своє вторгнення з метою «денацифікації» України – це російський код для заміни демократично обраного уряду проросійською маріонетковою державою. Водночас країна навпаки, залишається відданою проведенню вільних і чесних демократичних виборів відповідно до власної конституції та законів.
Путін також мав намір «демілітаризувати» Україну — скоротити чисельність Збройних сил до такого низького рівня, щоб Київ не зміг захистити себе від майбутньої агресії. Натомість ЗСУ зараз поступаються лише Росії за чисельністю та найсильнішістю армії в Європі та діляться чотирирічним бойовим досвідом із Заходом.
В Інституті зауважують. що довоєнні вимоги Путіна також включали припинення розширення НАТО і утримання від розгортання зброї новим державам-членам Альянсу. Втім, вторгнення РФ спонукало Фінляндію та Швецію приєднатися до альянсу.
Європа об’єдналася, щоб допомогти Україні боротися з російською агресією, надаючи мільярди військової підтримки та допомоги поряд з мільярдами, які надали США. Європейські союзники України також створили Коаліцію бажаючих, яка розгорне миротворців для захисту мирної угоди в Україні.