Жінка проходить повз нещодавно зруйнований російським обстрілом будинок у Покровську, 3 серпня 2024 року (Фото:REUTERS/Thomas Peter)
Психіатр, доктор медичних наук, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Івано-Франківського медуніверситету Михайло Пустовойт в інтерв’ю NV пояснив, чому у вфйськових та цивільних вииникає залежність від небезпеки та як вона проявляється.
В інтерв’ю NV Пустовойт розповів, що військові, які звикають на фронті до високого рівня напруги, сприймають мирне життя як «прісне та сіре», а звичайні ситуації здаються їм недостатньо інтенсивними.
«Це небезпечний захисний механізм, оскільки людина починає шукати ризиковані ситуації, щоб відчути себе живою. Небезпека стає необхідною, і людина може стати залежною від неї. Це залежність, що може бути дуже складною. Ветеран, повернувшись з фронту, може не бачити сенсу та цінності в мирному житті, воно здається йому „ніяким“, і він хоче якнайшвидше повернутися на передову. Якщо це повернення неможливе, може виникнути ризикова поведінка, спрямована на те, щоб знову опинитися в небезпечних ситуаціях і переживати той самий рівень напруження, що був на фронті», — сказав психіатр.
Він також розповів, що цивільні теж адаптуються до постійної емоційної напруги, «ізолюючи свій страх» та «відокремлюючи його від решти життя».
«Ми певним чином розщеплюємо своє емоційне життя, і в нас з’являється схильність до ризикованої поведінки. Наприклад, коли ми не ховаємося під час повітряних тривог або коли, раптом, прагнемо за будь-яку ціну реалізувати свої мрії, відчуваючи, що життя не можна відкладати на потім, бо „потім“ може і не настати», — зазначив Пустовойт.
Редактор: Анастасія Одінцова