Поділитися: 
Міністр соціальної політики Оксана Жолнович (Фото:Оксана Жолнович/Facebook)
Міністр соціальної політики Оксана Жолнович в інтерв’ю Radio NV — про зростаючий рівень бідності серед українців, допомогу від держави, зокрема, переселенцям й «тверезий» підхід до пенсій.
https://www.youtube.com/watch?v=F2W9iFgIsM0
— Що зазвичай пишуть коментатори? Ми знаємо, українці дуже критичні до чиновників. Вони пишуть про те, що вони всі відірвані від реальності: «Що вони бачать? Вони ж нічого не знають. У громадському транспорті їх немає». Де ви перетинаєтеся з звичайними українцями, де ви їх бачите, зважаючи на те, що більшість часу ви, мабуть, все-таки проводите в Міністерстві?
— Якби я знала, що таким буде перше питання, я б вам свою картку [для проїзду в] метро продемонструвала. Насправді дуже люблю цей вид транспорту і на вихідних користуюся метро. Тому принаймні там точно з людьми перетинаюся.
Я купляю свої продукти додому також сама, в звичайних супермаркетах. І так само бачу і ціни, і те, як зараз зростає, наприклад, частка видатків на звичайні базові речі і потреби.
Уся моя родина — теж звичайні люди, з якими ми постійно спілкуємося. Тому дуже наївно зараз казати, що хтось чогось не розуміє або якось відірваний від життя. Ми є такими ж учасниками абсолютно всіх життєвих процесів, як і кожен громадянин України.
Просто питання одне — бачити, а інше — розуміти, як ти можеш на це вплинути і як ти можеш вирішити якісь проблеми вже і одразу.
А ще у нас в українців, на жаль, є така риса, що ми дуже хочемо делегувати відповідальність за своє життя комусь. Але важливо все ж таки зберігати контроль над своїм життям самостійно. Оце, власне, та філософія, яку я би хотіла привнести і в соціальну політику. Бо наше завдання як країни, як держави — формувати величезну кількість спроможних громадян, які знають свої цілі, які можуть захистити своє право, які мають можливість і сміливість нести відповідальність за свої дії, своє життя. Це важливо. Це те, що створить і вже створює нам стійкість. І це те, що дозволить нам розвиватися.
Тому моє завдання — допомогти нашим українцям, які потрапили в кризову ситуацію, набути чи поновити оці навички і можливості – самостійно забезпечувати себе як економічно, так і соціально, так і в будь-яких рішеннях щодо свого життя.
— Дуже красиво говорите, як справжній такий політик. Я розумію, чому саме ви займаєте цю посаду, але давайте поговоримо конкретніше. Я досліджував, які завдання перед Міністерством стоять, і звернув увагу, що має бути аналітична робота, має бути моніторинг показників бідності. Якою є динаміка за останні роки?
— На жаль, фіксується всіма дослідженнями те, що в Україні рівень бідності зростає. І насамперед страждають багатодітні родини. Тобто [сім’ї] з трьома та більше дітьми, очевидно, потрапляють в більший ризик бідності. Ми це розуміємо і тому намагаємося знайти додаткові інструменти, як би ми могли такі родини підтримати.
Наприклад, дуже багато говорять про термін прожитковий мінімум — і про фактичний, і про той номінальний, який закріплений в законодавстві.
— Чому пенсія менша, ніж прожитковий мінімум?
— Я готова зараз все про це розказати. І дуже, мені здається, важливо, щоб люди розуміли всі ті процеси, як каже мій заступник, які відбуваються «під капотом», тобто ті, які є всередині.
Перше, на чому треба наголосити, що саме Міністерство соціальної політики грошей не заробляє. Ми можемо тільки той бюджет, який є можливим для нашої держави і спрямований на соціальну сферу, якісно перерозподіляти між тими, хто найбільше потребує, і тими, хто менше потребує.
І ми ж розуміємо зараз, що коштів в Україні більше не стає.
— На 100% наша соцсфера фінансується нашими західними партнерами.
— Це окремий виклик, який зараз є у зв’язку з війною, бо все, що ми заробляємо (прямо наголошую на цьому), всі податки, які ми сплачуємо як громадяни, крім ЄСВ — єдиного соціального внеску, ми спрямовуємо в державний бюджет, який на 100% спрямовується на оборону. Тобто все, що Україна заробляє, що ми продукуємо як громадяни, йде на оборону.
Відповідно, я як міністр отримала нову додаткову роль — фандрейзера на всі наші соціальні потреби. Не тільки я — і міністр фінансів став таким же фандрейзером. Тому що ми на всі соціальні справи — і на охорону здоров’я, і на освіту, і на соціальну підтримку — на це все ми просимо [фінансування] в наших іноземних партнерів.