Зуби дракона, встановлені у Харківській області, 12 березня 2024 року (Фото:REUTERS/Vyacheslav Madiyevskyy)
Українські військові повідомляють про майже повну відсутність тилових ліній оборони, через що відступ з поточних позицій є небезпечним, йдеться у матеріалі Associated Press.
Про це, зокрема, заявив командир підрозділу Батяр, який погодився назвати лише свій військовий позивний.
«Необхідно збільшити темпи будівництва укріплень… щоб при відступі ми відходили на підготовлені позиції… Цих укріплень недостатньо», — сказав він.
AP пише, що брак боєприпасів змушує українських солдатів відступати, залишаючи одне село за іншим.
За словами десятка українських солдатів, урядовців і директорів будівельних компаній, опитаних агентством, після падіння Авдіївки Україна поспіхом будує укріплені бетоном траншеї, окопи, вогневі позиції та інші барикади на лінії фронту, але безперервні російські обстріли, нестача обладнання і бюрократія заважають будівництву захисних споруд по всьому 1000-кілометровому фронту.
При цьому очікується, що пакет допомоги, ухвалений Конгресом США минулого місяця, допоможе Україні ліквідувати розрив у вогневій потужності, але поки не надійде поповнення Росія продовжуватиме використовувати слабкі місця України.
Зазначається, що хоча Україна виділила майже 38 мільярдів гривень на будівництво мережі фортифікаційних споруд цього року, солдати стверджують, що це мало статися ще торік, коли Україна мала перевагу в бойових діях.
Окрім окопів та інших барикад, багатошарова система включає міни та протитанкові загородження, відомі як «зуби дракона», які зазвичай будуються заздалегідь до початку бойових дій.
AP зазначає, що підготовленість Росії у питанні будівництва фортифікацій «окупилася» під час контрнаступу України минулого літа, який був сповільнений в Запорізькій області через ворожі укріплення, однак Україна не поспішала наслідувати цей приклад, а реального прогресу було досягнуто лише цієї весни, коли погодні умови покращилися.
«Відсутня відповідальність… Люди не розуміли, що укріплення можуть врятувати ваше життя, якщо ви зробите це заздалегідь… Багато хто думав, що нам … не потрібно буде готувати такі лінії. Вони не очікували нового російського наступу», — сказав Олександр, заступник командира піхоти 47-ї бригади в районі Авдіївки, який назвав лише своє ім’я.
При цьому зазначається, що на відміну від Росії, Україна не має можливості залучати до будівництва фортифікацій тисячі ув’язнених. Це означає, що українські солдати на передовій повинні і воювати, і рити власні окопи.
«Дуже важко робити і те, і інше», — сказав Олександр.
За будівництво другої лінії оборони, на відстані від двох до п’яти кілометрів за лінією фронту і в межах досяжності російської артилерії, відповідають українські інженерні війська, які не мають достатніх ресурсів. Третю лінію, що знаходиться ще далі від зони бойових дій, будують компанії за військовими контрактами.
Повідомляється, що причини недостатньої готовності України сягають корінням у роки після здобуття нею незалежності, коли країна почала скорочувати свої збройні сили, оскільки не могла дозволити собі утримувати велику армію. Тоді інженерні полки були розформовані, а обладнання, зокрема екскаватори та плуги, які так гостро потрібні зараз, було розпродано.
«Ми вступили у війну ні з чим», — сказав військовослужбовець інженерних військ України, який побажав залишитися анонімним, щоб відкрито говорити про недостатню підготовку. За його словами, коли він прибув на будівництво укріплень на сході України в жовтні, все, що було в його підрозділі, — це застаріле обладнання з 1960-х років і лопати.
«Відповідно, ось такі траншеї ми зробили», — сказав він.
П’ять командирів в Авдіївці та Часів Ярі, які зазнали безперервних російських атак, заявили, що без добре підготовлених позицій вони не змогли б закріпитися на незнайомій місцевості та оборонятися, не зазнавши величезних втрат.
У Часовому Яру, стратегічному місті на вершині пагорба в Донецьку, відсутність укріплень допомогла переломити ситуацію на користь Росії.
В середині березня українська 67-ма бригада зайняла позиції приблизно за 3 кілометри від міста.
Український військовослужбовець на умовах анонімності заявив, що йому було «важко назвати їх позиціями», оскільки боєць очікував побачити бліндажі, лабіринт окопів і вогневі позиції, але натомість побачив низку ям, ледь достатніх для того, аби сховатися під час артилерійського обстрілу.
«Солдати вилазили з ям і починали копати в напрямку один одного, щоб між ними був хоч якийсь зв’язок», — сказав він, додавши, що ґрунт був настільки піщаним, що під час влучання снарядів вириті окопи обсипалися.
Не маючи де сховатися і не маючи засобів, щоб відповісти на російські обстріли, вони відступили на два кілометри назад. За його словами, через це понад 100 українських солдатів загинули або пропали безвісти.
«Ми втратили командирів відділень, командирів взводів, командирів рот і сержантів… Тобто, ми втратили весь кістяк бригади», — сказав він.
Повідомляється, що відхід цього підрозділу на початку квітня призвів до його розформування Генштабом ЗСУ. Бригаду звинуватили у втраті, але командири заявили, що у них ніколи не було ресурсів, щоб досягти успіху.
AP також пише, що для того, аби прискорити будівництво через третю лінію, будівельні компанії отримували підряди без звичайного тендерного процесу. Це пришвидшило хід будівництва, але викликало занепокоєння щодо потенційної корупції.
Читайте також:
Сергій Рахманін Авдіївка — не поодинокий приклад. Чому не будуються фортифікації на фронті
Ще одним викликом був пошук компаній, готових взяти на себе ризик. Вони зіткнулися з численними бюрократичними перепонами, щоб отримати гроші, і водночас перебували під величезним тиском та були змушені працювати швидко.
Підрядник із Сумської області розповів, що йому довелося зустрітися з шістьома чиновниками, щоб отримати фінансування.
«Небагато людей готові це робити», — сказав директор будівельної компанії в районі Мар’їнки Донецької області. За його словами, всі укріплення, які він підрядився будувати, мали бути зведені ще у 2014 році, коли Росія вперше вторглася в Україну.
«Це все велике питання до нашого керівництва: Чому вони не закупили обладнання, необхідне військовим інженерам для виконання своєї роботи? Чому вони чекали, поки вони просто віддадуть його нам?», — сказав директор, який говорив на умовах анонімності.
Власник іншої компанії, що постачає бетон для укріплень на фронт, сказав, що деякі регіональні чиновники, під тиском необхідності швидкого будівництва, завищують темпи робіт.
«Я бачив цифри, і, знаючи те, що я знаю про постачання, я знаю, що вони не можуть бути правдивими», — сказав він.
Крім того, російські безпілотники стежать за будівельними роботами аж до третьої лінії фортифікацій і регулярно атакують робітників.
Зокрема у Харкові, за словами начальника Харківської ОВА Олега Синєгубова, за останній місяць загинуло щонайменше четверо будівельників та було знищено 10 одиниць техніки.
Будівництво оборонних споруд в Україні
19 січня повідомлялося, що Кабмін виділив рекордні понад 17 млрд грн на будівництво фортифікаційних споруд.
7 березня Міноборони показало укріплення, побудовані у Запорізькій та Сумській областях.
11 березня президент Володимир Зеленський заявив, що в Україні будують три лінії укріплень протяжністю 2000 км.
13 березня будівництво фортифікацій у Рівненській області на кордоні з Білоруссю показав голова місцевої ОВА Олександр Коваль.
14 березня фото фортифікаційних споруд біля держкордону показав голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус.
30 березня голова Дніпропетровської ОВА Сергій Лисак відзвітував про будівництво в цьому регіоні оборонних споруд. За його словами, в області викопали 42 км протитанкових ровів та встановили 11 тисяч зубів дракона.
5 квітня прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомив, що Кабінет міністрів України виділив додаткові 5,6 млрд гривень на зведення оборонних споруд у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях. За його словами, перед цим у 2024 році на будівництво укріплень вже виділили 20 млрд гривень.
23 квітня уряд виділив додаткові 8 млрд грн на будівництво фортифікацій, повідомив премʼєр-міністр України Денис Шмигаль.
Редактор: Юлія Завадська